Невеличке містечко Браїлів, що в Жмеринському районі на Вінничині, здавна славиться красою природи, неабияким рівнем духовності та визначними людьми, які так чи інакше прислужились у розбудові міста. Сьогодні Браїлівська святиня є Санктуарієм Ісуса Назарянського.
Вперше Браїлів письмово згадується в 1440 році, саме тоді в межиріччі Рову і Браги був збудований замок і засновано містечко. Хоча, за свідченнями археологів, поселення тут існувало й задовго перед тим. За часів Речі Посполитої у 1604 році тут уже постала дерев’яна римо-католицька святиня.
Знаменною подією для міста та цілого Поділля стало те, що в 1744 році отці-тринітарії привезли з Мадрида у Браїлів дерев’яну фігуру Ісуса Назарянського, яку освятив у Римі Папа Клемент XII. Новий кляштор, що будували для фігури Ісуса Браїлівського, стає місцем паломництва ще до завершення його будівництва.
В розбудові Браїлова велику роль зіграв рід Потоцьких, які тривалий час володіли містом. 1740 року Франциск Потоцький, отримавши місто у спадок, заходився опікуватися духовністю браїлівчан і заклав будівництво нового великого тринітарського кляштора у 1767 році, а також забезпечив утримання тринадцятьом монахам. Щоправда, йому не вдалося завершити цю справу – будівництво закінчував його син, Станіслав Потоцький у 1778 році. Новий костел у стилі бароко був освячений 1783-го на честь Святої Трійці.
Костел є тринефною базилікою. Декор його фасадів – відносно скромний. В оформленні головного фасаду застосовано великий іонічний ордер, бічні фасади розчленовані пілястрами тосканського ордеру. На вході в костел височіє двох’ярусна барочна дзвіниця, яка більше нагадує палацову башту. У другому ярусі дзвіниці був зображений герб Потоцьких «Пилява» – семикутний хрест під короною. За переказами, дзвони тут лунали по-особливому завдяки овальним отворам на перекриттях склепінь. Монастирські келії примикають безпосередньо до пресвітерію костелу. Цегляні, двоповерхові, у плані вони мають вигляд букви «Н», один із кінців якої замикається торцем костелу. Келії мають внутрішнє квадратне подвір’я.
Інтер’єр храму прикрашають високий бароковий вівтар, пілястри коринфського ордера, вишукані фронтони у вівтарній частині, багата ліпнина. Але більше костел славився темперними розписами, що покриває склепіння й стіни. Їх зробив у 1787 році віденський художник-чернець Йозеф Прагтль, автор ікони в кафедральному костьолі у Кам’янці-Подільському, розписів та 16 ікон у костьолі в Берестечку, ікони в костьолі Станіслава (тепер Івано-Франківськ) тощо. Сюжетні та декоративно-орнаментальні мотиви були виконані у стилі рококо. Щоб подивитися на стінопис, до храму в 1787 р. навідався поціновувач творчості художника — польський король Станіслав Август Понятовський.
Після придушення польського повстання 1830-1832 років, царський уряд скасував багато католицьких сакральних споруд, серед них був і монастир отців-тринітаріїв. Російська влада перетворила колишній монастир тринітаріїв на православний монастир, поселивши тут черниць із Вінниці. Були перебудовані й монастирські споруди. Для підкреслення приналежності обителі до московського православ’я дзвіницю прикрасили відповідним куполом, а над двосхилим дахом костелу звели фальшивий восьмерик із шатровим куполом. В огорожі монастиря влаштували однопрогонові цегляні ворота в стилі московського бароко із службовими приміщеннями з боків.
Парафіяни, позбавлені костелу, збиралися на цвинтарі у каплиці, збудованій в 1825 році за кошти власника містечка Петра Юркевського на місці старої дерев’яної. Лише в 1850 році вірні отримали дозвіл на будівництво нового храму. Хоча влада чинила різні перешкоди в будові, та за сприянням видатного композитора Петра Ілліча Чайковського, храм було закінчено 1879 році. Його спорудили на місці, де раніше стояв Браїлівський замок. Цей надзвичайно великий навіть за сучасними мірками храм і сьогодні є найвищою спорудою Браїлова. Архітектура його – досить незвичайна, як для костелу. Фасади храму пофарбовано рожевим і білим кольорами, декорування – під ампір. Із боків розташовані великі вікна у візантійському стилі. Костел має майже плаский дах. Його непомірно висока вежа-дзвіниця замість пірамідального має круглий купол. Сама ж вежа робить костел більше схожим на ратушу, аніж на храм.
Фігуру Ісуса Назарянського Браїлівського в тому ж році перенесли в новий храм, де продовжувались чудесні зцілення. Новина про чудотворну фігуру Ісуса Браїлівського поширювалась між католиками в Україні та за її межами. До Ісуса Браїлівського прибували десятки тисяч паломників в рік з усіх усюд…
29 червня 1911року єпископ Лонгін Жарновецький освятив храм під покровом Святої Трійці.
Цей храм, як багато святинь нашої держави, закривали два рази: в 30-х і 60-х роках ХХ століття. В 1933 році фігуру Ісуса Браїлівського вивезли з храму по наказу радянської влади і до тепер про фігуру нічого не відомо. В 60-х роках у радянські часи в костьолі був цех горілчаних виробів від соко-морсового заводу, а на другому поверсі – клуб. Лише завдяки щирим молитвам, наполегливості та відвазі парафіян в 1990 році храм віддали вірним. Сьогодні в Санктуарії знаходиться копія чудотворної фігури, освячена єпископом Яном Ольшанським у 1999 році.
