Хресна дорога

авторка: Терземан Яна

Вступ

Рік Святого Хреста ми радо зустрічаємо.
І дорогою Ісуса усі йти бажаємо.
Пригадаймо його хрест, муки і страждання.
Понесем й наші хрести й болісні зітхання.
У цей час страшний війни, як луна тривога.
Покладатись можем ми, то лишень на Бога!!!

Стояння І Ісус засуджений на смерть.

Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний і противиться
нашим учинкам; він закидає нам гріхи проти закону, винує нас
у вадах нашого виховання; гадає, ніби він знає Бога. Засудімо
його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому
прийде (Мудр 2, 12-13а. 20).
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу
скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його,
повели й передали правителеві Пилату (Мт 27, 1-2).
Пилат вийшов до них надвір і каже: Яке обвинувачення
висуваєте проти Цього Чоловіка? Що Ти зробив? Ісус відповів:
Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби
свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос.
Каже Йому Пилат: А що таке істина? І сказавши це, він знову
вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не
знаходжу (Йн 18, 29. 35в. 37б. 38).

Знову Пилат юрбу питає:
– «Ось, чоловік, що провини не має»
– «Вбити Його» – волають жиди.
– «Руки вмиваю, чекайте біди!..»
Несправедливий вирок дає
І їм на муки Його віддає…
Знімає з себе важку провину,
Довго вагатись йому не по чину
В кожному випадку все ж вихід є
Якщо спитати сумління своє
Не піддаватися злуі осудам
Приводу для оправдовунь не буде..
Ми ж лиш почуєм критичну промову
Гніватись станемо знову і знову
Дай нам Ісусе, покірно зносить
Вироки ті, що нам люди виносять…

Стояння ІІ Ісус бере Хрест на свої плечі.

Він був зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що
зазнав недуги. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі
наші болі. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами
ми вилікувані. Немов німа вівця перед обстригачами, не
відкривав він уст (Іс 53, 3a. 4a. 5б. 7б).
Тоді Ісус сказав своїм учням: «Коли хто хоче йти за Мною,
нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною.
І хто не бере свого хреста, а йде слідом за Мною, той
недостойний Мене» (Мт 16, 24; 10, 38)

Без нарікання Ісус хрест приймає.
Знає, страждання Його чекають.
Невже, о Боже, померти треба.
Щоб нам відкрити брами до неба
В житті людини часто буває
Нові обов’язки вона не сприймає
Новим незручностям не має спину
Перекладу свій хрест на чужу спину
Під час війни багато нарікання:
– «Чому мій син? Чому такі страждання?
Ісус не торгується за свою долю
Виконує з довірою отцівську волю …
Навчи нас, Боже, свій хрест приймати
В малих речах вірність проявляти
Силою своєю наділи, Ісусе!
Дійти до Голгофи сам кожен мусить…

Стояння ІІІ Ісус падає перший раз

Моє серце стривожене, моя сила залишила мене, і світло
моїх очей – і воно не зі мною. Мої найближчі стали осторонь.
Я став нещасний, зовсім згорблений (Пс 38(37), 11-12б. 7).
Цар простерся на землі (пор. 2 Сам 13, 31).

Ісус упав, та треба встати
Це за гріхи наші розплата
Тяжкий хрест в Сина – плаче Марія
Остання ж в людства Він є надія…
Ми щось щоденно робити мусим
Кинути все це – велика спокуса
Ніхто не оцінить, ніхто не оплатить
Так і живемо на голу зарплату
– Скінчиться колись ця ганебна війна?
– Скільки невинних забрала вона?
Краще нічого нам не робити
Зникнути десь і там все пережити
Дай нам, Ісусе, мужність, напевно
Щоденний хрест свій нести смиренно
Не знеохотитись й не нарікати
Після падіння знову вставати…

Стояння ІV Ісус зустрічає свою матір

Симеон сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на
падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як знак протиріччя; і
Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох
сердець!» (пор. Лк 2, 34-35)
О всі ви, що дорогою проходите повз! О гляньте, подивіться,
чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене
Господь? (ПлЄр 1, 12)

Марія свого Сина поглядом зустріла
Неначе взяла біль, неначе дала крила
І Він тепер готовий далі крокувати
Отцівську виконати волю: за нас життя віддати…
Марія з Сином в болю і стражданні
Бо довіряє Богу в такому питанні
Переживання Матері – духовна допомога!
Підтримка Сина й далі йти до Бога …
Українські матері загиблих синів
Будьте терпеливі, сховайте свій гнів
Біженки і матері зґвалтованих дітей
Ви не сприймайте катів за людей …
Материнські сльози ллються день при дні
Матінка Божа, стань опікою мені
Молимось Розарій ми за всіх синів
Ти підтримай, Мати, наших воїнів…

Стояння V Допомога Симона з Кирени

Примусили одного перехожого – Симона Киринейського, який
повертався з поля, батька Олександра та Руфа, взяти Його
хрест (Мк 15, 21).
Я звільнив його спину від тягарів (Пс 81(80), 7а).
Носіть тягарі один одного, і таким чином виконаєте Закон
Христа (Гал 6, 2).

Боже, як же вчасно прийшла допомога
Симон Киренейчик посланий був Богом
Свою допомогу надає охоче
Всю важливість кроку зрозуміти хоче
Вимушена поміч, без подяки, звісно
Йти потій дорозі такій ненависний
Не чекати лайків, смайликів в інеті
Він один поміг Ісусу на цілій планеті …
І війна сучасна маски позривала
Бачимо, хто справжній, а хто повтікали
Дякувати Богу – Симонів багато:
Добровольцям, волонтерам велика подяка…
Дякуєм всім людям по цілому світу
Що допомагають Українцям жити
Бути Киринянами, Господи, навчи нас
щоб служити іншим в цей нелегкий час…

Стояння VІ Вероніка витирає обличчя Ісуса

Я з нетерпінням чекав на співчуття, та його не було, шукав
утішителів – і не знайшов (Пс 69(68), 21).
Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили, – ні вигляду
принадного не було в ньому (Іс 53, 2б).
Я ж не людина, а черв’як, – посміховисько в людей і погорда
для народу. Усі ті, що мене бачать, насміхаються з мене (Пс
22(21), 7-8а).
Скільки сміливості потрібно мати
З лиця Ісуса кров витирати
Серед розлюченої юрби
Не відкидати своєї журби
Зняти із себе чисту хустину
Щоб обітерти зранену людину
А на хустині образ відбився
На спомин людям Він залишився
Дяка Вероніці за милосердя
За небайдужість і за усердя
Відкриті серця звідусюди
Ми бачим сьогодні люди
Висловлюють щиру тривогу
Спішать прийти на допомогу
Ісусе, відвагою нас наділи
Щоб іншим нести ми хрест помогли.

Стояння VІІ Друге падіння Ісуса

Вони ж раділи, коли я спотикався, зійшлися, зібралися проти
мене наклепники, а я не знав; шматують мене і не
замовкають, з безсоромними глузливими насмішками,
скреготали на мене своїми зубами (Пс 35(34), 15-16).
Проти мене перешіптуються разом усі мої вороги: тож він зліг
і більше не підніметься? (Пс 41(40), 8а. 9б)

А хрест – то важке несіння
Піт й кров заливає очі
І ось уже друге падіння
Під зойки і плач жіночий …
Бувають випадки в житті
Закінчуються сили
Ти маєш сумніви в собі
Без тебе всі щасливі
І розпач роз’їдає нас
І на душі тривога
У цей важкий військовий час
Нам треба допомога
Та Господа Дух не зламати
Встає він й крокує далі
Навчи нас на труднощі не зважати
Від спокус і розпачу бережи й надалі

Стояння VІІІ Ісус потішає плачучих жінок

Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й
оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав: «Дочки
єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та
за своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть:
«Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не
годували!» Тоді почнуть казати горам: «Упадіть на нас!» – і
горбам: «Покрийте нас!» Адже коли із зеленим деревом це
роблять, то що станеться із сухим?» (Лк 23, 27-31)
Ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих (Сир
16,3).
Краса – річ оманлива, врода – марна; жінка, що Господа
боїться, – така хвали до- стойна! (Прип 31, 30)

Гірко жінки співчувають і плачуть
Христову тяжку муку вони бачать
А Він їм каже: «Не плачте за мною,
А плачте за дітьми і за собою…»
Бачити горе, інших страждання
Дати своє співчуття без вагання
Риса людини важлива дуже
Яка надихає усіх небайдужих
Зі всього світу допомога йде
Збройна, фінансова, яка буде
Гуманітарна, людська і духовна
Велика поміч, підтримка повна …
Наразі оплакуємо щось незначне
Оплакуйте тих, хто грішити почне
Ти дай співчуття нам велике, о Боже
Стражденним усім милосердно поможем

Стояння ІХ Ісус падає втретє

Я бідний і нещасний (Пс 69(68), 30).
Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто
тяжкий він для мене (Чис 11, 14).
Адже ворог переслідував душу мою, втоптав моє життя в
землю, оселив мене в темряві, наче одвіку померлих. Слабне
в мені дух мій, тривожиться в мені серце моє (Пс 143(142), 3-
4).
3 великим нетерпінням очікував я Господа, і Він до мене
нахилився та почув моє благання. Витягнув мене з ями
страждань, з багнистої трясовини. Поставив мої ноги на
камені (Пс 40(39), 2-3).

А хрест вже тяжкий, як каміння
І наче пудові ноги
І ось уже третє падіння
Невидно кінеця дороги …
Ятряться бичовані рани
Вже витратив усі сили
Ще й терном коронований
Несе Він тягар немилий …
Бувають такі тягарі
Що безпорадним стаєш
Так потемніє в голові
Що ради собі не даєш …
Ісус нам приклад подає
Зневіри Він не визнає
В найважчі хвилини життя
Встає, щоб було майбуття

Стояння Х Ісуса роздягнено

Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі
означає Череповище, дали Йому випити вина, змішаного з
жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити. А ті, які
розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг (Мт 27,
33-35).
Усі ті, що мене бачать, насміхаються з мене, шепочуть губами
і похитують головами: вони придивляються й спостерігають за
мною. Ділять вони мій одяг між собою і за мій плащ кидають
жереб (Пс 22(21), 8. 18б-19

Здирають одяг з плечей зранених
І терпить сором Він незбагнений
Принижують гідність Божого сина
Яка невичерпна на них провина
Який же злочин скоїти треба,
Щоби у смерті на хрест була потреба
Які гріхи знецінюють людину,
Що перетворює катів в тварини?
Щоб ґвалтувати жінок, немовлят
Щоб роздягати з останніх їх шат
Де ж та любов до людського створіння?
І коли справжнє настане спасіння?
Війна – це приниження роду людського
Ненависть й жорстокість до брата свого
Допоможи нам, Боже, це все пережити
Щоб розбрат не зміг серця полонити

Стояння ХІ Розп’яття Ісуса

І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що
візьме. Була третя година, як розіп’яли Його. І написали Його
провину так: Цар юдейський. З ним розіп’яли двох розбійників:
одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. Збулося
Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців (Мк 15,
24-28).
О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив?
Відповідай мені! (Міх 6, 3)
За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся. Зло за
добро навалюють на мене і ненависть замість любові (Пс
109(108), 4-5).

За любов мою – мене ж і розіп’яли
За усе добро – ненавидять мене
Ти прости їх, Отче, бо вони ж не знали
І нехай цей гріх їх омине …
До хреста прибиті руки …
За що терпиш такі муки?
До хреста прибиті ноги!..
Вже прийшов кінець дороги …
Випробування любові – війна!
Багато невинних забрала вона
Яке б там жахіття небуло, о Боже
Любов твоя вічна усе переможе!
Це наш гнів, байдужість і гординя
Розпинають кожен день живого Бога
Дай же, Отче, віри і надії
Як нам потрібна Твоя допомога.

Стояння ХІІ Ісус помирає на хресті

І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут
розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого –
ліворуч. Ісус говорив: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що
роблять». А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб (Лк 23, 33-
34).
І додав: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє».
А Він сказав йому: «Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі
Мною в Раю» (Лк 23, 42-43).
Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері,
Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня,
який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до своєї
матері: Жінко, ось твій син! Потім звернувся до учня: Ось твоя
мати! І відтоді взяв її учень до себе (Йн 19, 25-27).

Ісус на хресті вмирає
Хай кожен запам’ятає
Щоб вічно могли ми жити
Він мусив життям заплатити
Месії кінець здавалось
Великим Його діянням
Ніби в серцях щось зламалось
Лиш на згадку Його навчання
Села, війною розбиті …
Втрачені сім’ї, домівки …
Люди, сльозами умиті …
Потрощені вщент автівки…
І знову невинні жертви
Війна і ненависть усюди
Скільком ще потрібно померти
Щоб ви схаменулись, люди…?

Стояння ХІІІ Тіло Ісуса знято з хреста

Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті
тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили
Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. Тож воїни
прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з
Ним. Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не
стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом
проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той, хто
бачив, засвідчив, – і правдиве його свідчення. Він знає, що
каже правду, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося
Писання: Кістка Його не буде поламана. І знову ж, у іншому
місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого
прокололи. Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем
Ісуса, – але таємним, оскільки боявся юдеїв, – попросив
Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож
прийшов і взяв Його тіло (Йн 19, 31-38).

З хреста знімають Ісуса тіло
Яке уже переболіло
Кладуть на руки Матінки Марії
В останній раз вона Його леліє
Нестерпний біль її проймає
З дитинства спогади являє:
Як колискової співала,
До свого серця пригортала
Сьогодні такий хрест багато людей мають
Що терплять діти, що батьків ховають?
Чи зниклих безвісті шукають
А що знайдуть – самі не знають.
Небесна Мати, глянь на матерів усіх
Які оплакують загиблих діточок своїх
І дай їм сили вірить завжди і усюди
Що жертва їх дітей змарнована не буде

Стояння ХІV Тіло Ісуса покладено до гробу

Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном і поклав
Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши
до отвору гробниці великий камінь, відійшов. Була ж там
Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Наступного дня, що після п’ятниці, зібралися первосвященики
та фарисеї до Пилата і кажуть: «Пане, ми пригадали, що той
обманщик сказав ще за життя: «Через три дні Я воскресну».
Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом
Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали
народові: «Він воскрес із мертвих!» – бо буде цей останній
обман гірший від першого». Пилат сказав їм: «Маєте варту,
ідіть і забезпечте, як знаєте». Вони пішли й забезпечили
гробницю: опечатали камінь і поставили варту (Мт 27, 59-66).
Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, впавши на
землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, –
принесе великий урожай (Йн 12, 24).

До гробу покладено тіло Ісуса
Уже відпустити мати Його мусить
Бо гріб не кінець, а початок нового
Життя його славного і неземного …
Цей крок нас привів до Його воскресіння
І нашого з вами у вірі спасіння
Чекаєм на тебе, наш милий Ісусе
Прийди і позбав від диявола спокуси
Не зламним є дух нашого народу
Велика відвага козацького роду
Віра в перемогу, в наше майбуття
Ну і в воскресіння нового життя …
Гроби наших воїнів свідчать про цеж
Про дух перемоги й незламності теж
Потіш усіх, Боже, хто рідних утратив
А змерлих прийми у царські палати

Закінчення
Чи зрозуміли це все? (Мт 13, 51а)
«Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та
пояснював нам Писання?» (Лк 24, 32)
На третій день по смерті Ісус воскресає
Його перемога і смерть подолає
Він нас не залишив на дорозі хресній
Молімось натхненно і також воскреснем…
Звернімось до Бога,
Відкриймо серця,
Підемо з Ісусом
Ми всі до кінця!..