Святкували день народження Матері Божої

Хоча в самому Євангелії ніде не сказано про народження Марії, та неможливо не святкувати народження Тієї, Яка спричинилася до народження Сина Божого. Вперше про Марію пише святий Матей, згадуючи Її як Матір Спасителя на самому початку генеалогії Ісуса.
Церква пам’ятає багато подій, задокументованих на сторінках Святого Письма, зокрема й Успіння Пресвятої Діви Марії. А дата народження Богородиці ґрунтується на апокрифічному Протоєвангелії Якова. Це, можливо, найраніший текст, який засвідчує вшанування Діви Марії, стверджуючи про Її дівоцтво та представляючи Її як нову Єву. Протоєвангеліє Якова розповідає про дитинство і юність Діви Марії та про події під час народження Ісуса Христа. Варто зазначити, що в літургійному календарі Церква святкує народження лише трьох людей: окрім Різдва Ісуса Христа (25 грудня), ще Йоана Хрестителя (24 червня) і Пресвятої Діви Марії. Та чому ми святкуємо день Її народження саме 8 вересня?
Єдина дитина
За Протоєвангелієм Якова, батьки Марії, свята Анна і святий Йоаким, були побожними євреями. Але невідомо, де й коли Вона народилася. Згідно з переказом, якого однаково дотримуються православні й католики, Діва Марія народилась у будинку Йоакима і Анни, розташованому в північно-східній частині Єрусалима. Зараз це територія Мусульманського кварталу Старого міста, біля Левових воріт. Проте точне місце православні й католики вказують по-різному, і ці точки віддалені одна від одної приблизно на 70 метрів. На православному місці побудований монастир святої Анни: на першому його поверсі є храм на честь Різдва Богородиці, а під будівлею збереглася печера, яка була, за переказом, частиною будинку Йоакима й Анни. Католики вважають, що дім стояв біля самісінької Витесди; тут побудували базиліку святої Анни, під якою також є стародавні підземелля. В апокрифах, які згадують про життя Марії, міститься інформація про те, як Її маленькою дитиною (у 3 роки) батьки віддали до храму, де Вона й виховувалася. Такий тип виховання в ті часи не був рідкісний.
Свято виникло в Сирії
Церква не відразу почала відзначати свято Народження Пресвятої Богородиці – утім, як і свято Різдва Христового. Лише після Ефеського Собору (431) культ Марії набув розвитку, а марійність стала особливо характерна для Церкви в Сирії. Саме там почали відзначати Різдво Пресвятої Богородиці. Також цей день святкує вся Східна Церква, про що свідчать проповіді святого Йоана Дамаскіна і святого Германа. У Єрусалимі у V столітті було побудовано базиліку Різдва Пресвятої Діви Марії. На Заході свято офіційно ввів до Літургії святий Папа Сергій 688 року.
Коштовне зерно
Давня слов’янська культура пов’язувала Різдво Богородиці з початком осені; в українському фольклорі цей день має назву «рожаниці». Це був кінець літніх польових робіт і початок осінніх приготувань. Хлібороби дякували Богородиці за зібраний врожай та просили Її допомоги на майбутній рік. У слов’янських селах існували звичаї, пов’язані з цим святом. Після збору врожаю можна було розпочинати оранки та посів зерна, звідки походить інша назва свята: Богоматері Посівної. Цього дня, за традицією, народ, дякуючи за врожай, святить рослини і плоди з полів, лугів і лісів, а також обжинкові вінки з нового збіжжя. До зерна, яке має бути засіяне, додається посвячене раніше, на свято Внебовзяття Діви Марії (15 серпня). Це має забезпечити хороший урожай наступного року. Ця традиція має певний символізм. Наприкінці літа Церква хоче відсвяткувати народження Матері Спасителя, бо Її народження заповідає сповнення Божої обітниці. У Марію було кинуте «зерно», з якого проріс плід, народився Спаситель світу – Ісус Христос.
Підготувала: Ірина Островська
За матеріалами: katolik.pl, Вікіпедія.